83-річний волонтер із Первомайська допомагає розвозити гумвантаж обстрілюваною Миколаївщиною Вчора о 09:01 757
83-річний первомаєць Юрій Олексійович разом із сином-напарником вантажив та відвозив гуманітарну допомогу в Березнегувате. Чоловік долучився до діяльності свого сина Владислава Поплужного, котрого первомайці вже знають за серією матеріалів на Гард.City. Що вразило найстаршого із знаних нами волонтерів — читайте далі.
У львівському Центрі волонтерства та захисту сімейна волонтерська команда отримала 120 продуктових наборів, 30 гігієнічних наборів, туалети для людей з інвалідністю, візки, ковдри, дитячі речі, ліки та близько 400 кг картоплі. Завантажили авто з причепом і повезли все в Березнегувате. Там передали гуманітарну допомогу в товариство для людей з інвалідністю. Звідти вже її розподілятимуть по району. Заїхали волонтери і в сусідні села, провідати людей.
Цього разу Владиславу Поплужному довелося б їхати в прифронтові населені пункти одному, але вийшло так, що його напарником став батько — Юрій Олексійович
Новоспечений волонтер розповідає:
«Нас там зустріли дуже радо. Сказали, що я найстарший волонтер. А що ж, 84-й рік вже пішов. Але я тримаюсь. Якщо Владислав візьме мене, то я ще поїду. Будем триматись до перемоги. Мені не страшно було їхати. Але враження дуже сумні. Я це все бачив тільки по картинці в телевізорі, а оце зараз вже побачив наживо. Попалені хати, розбиті цистерни на підприємствах, приміщення господарські, машини попалені, поля спалені. Дуже сумні враження, дуже. Я боюся, щоб воно не прийшло сюди. Там такі воронки є, що я міг би стати в них, і мене б і не було видно. А село те, Лепетиха… Геть розбите. Коли ми були в селі Кавказ, так гепнуло там. Таке враження, що метрів зі 100 від мене. То я одразу дав ходу в хату. Що би я не казав, а все одно страшно. А люди, які там живуть, кажуть, що вже не бояться, звикли».
Владислав Юрійович теж говорить, що хоч і звик до того, що бачить в селах на лінії розмежування, та кожна нова поїздка туди вражає:
«Щоразу бачу, що все більше і більше зруйновано. Їх знову обстрілювали. І Лепетиху, і Кавказ. У Кавказі 2 хати нещодавно розрушені, а в Лепетисі і сільрада, й інші будівлі, там немає вже нічого, тільки купи будівельного сміття від села залишились. За селами горить в полях. Обстріли не припиняються».
Наслідки російських злочинів
Страждають не тільки будівлі й поля. На жаль, люди в цих селах також потрапляють під обстріли. Сім’я літніх людей, про яку Гард.City писав у попередніх матеріалах, спочатку пережила пошкодження домівки, потім не витримало серце чоловіка — він помер після чергових обстрілів. І ось про чергову сумну новину сповістили волонтери: 80-річна Валентина Іванівна, пасучи курчат, потрапила під обстріл, отримала поранення рук, ніг, черевної порожнини. Нині жінка в лікарні у важкому стані.
У прифронтових селах Миколаївщини
У селах поблизу фронту залишається чимало людей, яким необхідна допомога. Владислав Поплужний традиційно скромно говорить: «Роблю те, що маю робити. Мені як контрагенту дали 40 пайків, 3 туалети, ходунки, милиці-трості (50 штук), інвалідний візок — роздаю в місті сам.
Дуже дякую тим небайдужим, завдяки кому є можливість допомагати людям: Центру волонтерства та захисту і його волонтерам, неприбутковій організації Nova Ukraine, Миколі Скорому, Івану Закревському та Євгену Дьяченку. Дякую за все: за довіру, гуманітарний вантаж, допомогу з пальним, амортизацією й ремонтом авто, надання власних ресурсів. Завдяки їм потребуючі отримують допомогу».
Коментарі