Каха Бендукідзе та працівники західних посольств не бачать бажання в уряді України проводити реформи.
Я завжди звик оцінювати все по результату. Давно не вірю в слова. Тому хочу сказати про свою думку з приводу відставки Арсенія Яценюка, тому що мережа сьогодні дуже гуділа і були різні думки.
Перший тривожний для мене сигнал був недавно, коли я від своїх друзів з Грузії дізнався, що дуже шанований мною Каха Бендукідзе не хоче більше прилітати в Київ, що б консультувати український уряд в питанні реформ, оскільки не бачить бажання в уряді проводити реформи.
Наступним сигналом стла дружня розмова з одним з друзів дипломатів, який працює в одному з Західних посольств. Теж сказали що не бачать бажання проводити реформи, відмазки в уряду дві: Зараз не час – війна, і дайте грошей. Але я ставився до цього філософськи – ну прочухаються і почнуть.
Але найцікавіше почалося вчора вночі, коли стало ясно що сьогодні вранці коаліція розвалиться і будуть нові парламентські вибори. Вчора вночі депутатам пропонували грошей, посади міністрів і віце-прем'єрів, в обмін на одну річ, підписати меморандум що Рада буде переобрана тільки після закінчення АТО і стабілізації ситуації в країні.
Але ситуацію поламали і правові підстави для розпуску парламенту з'явилися. Адже переобрання парламенту було однією з вимог Майдану і по-моєму якщо я все правильно розумію і зараз суспільство хоче дострокових виборів. Всі ми розуміємо, що очищення парламенту може пройти тільки шляхом виборів.
Далі почалися веселощі, прем'єр-міністр вирішив піти у відставку, хоча підкреслю що за законом це не обов'язково, поки не буде створена нова коаліція, чи не буде переобраний парламент. Ось і з цієї секунди це стало схоже на шантаж.
Знаєте я розумію аргументи що не давали робити реформи, заважали, не підтримували і так далі. А знаєте у мене питання швидше риторичне, йдучи на посаду прем'єра хтось не знав що буде важко? Хтось же сказав що цей уряд камікадзе. А повернувся живим і здоровим камікадзе, дивно виглядає.
Тим більше, якщо ви беретеся за справу, її треба робити а не розповідати що вам заважає. І нам пора зрозуміти назавжди, що влада повинна нам розповідати про те що зроблено а не що заважало їй вирішити проблеми. Ми ж їх обераємо і платимо податки для того що б вони нам вирішили наші проблеми.
Знаєте як людина Арсеній Петрович мені симпатичний, як прем'єр не знаю, не зрозумів. Мені як діяч більше симпатичний, це той же Каха Бендукідзе (не буду розповідати тут про інших людей типу Лі Кун Ю і Чан Кайши, тому що про їх діяльність знаю тільки по книжках). Каха Автанділовіч був російським олігархом, власником Уралмаша і ще купи хороших жирних шматків в російській економіці. Навіть масштаб Ріната Ахметова на тлі Бендукідзе виглядав бідненько. Так от ця людина змогла продати все, виїхати на запрошення Саакашвілі в бідну і розбиту Грузію і почати робити реальні економічні реформи. Через три тижні після приїзду Бендукідзе в країну, в Грузії вже діяв новий податковий кодекс, знижені або скасовані більшість податків і митних ставок і була проведена фінансова амністія, а через 2 місяці доходи бюджету зросли вже на 350 відсотків.
Знаєте який був опір, але Бендукідзе це не лякало, хто заважав звільняли пачками. І начебто все йшло добре, але як то Каха Автанділовіч сказав, люди скоро втомляться від реформ і тому їх треба робити максимально швидко. Нас (влада) реформаторів років через 5-7 будуть просто ненавидіти, потім буде деякий застій в років теж так 5-7 а потім вже покличуть назад.
Просто хто робить реформи, повинен знати що він не буде любим електоратом. І він не помилився. Але він встиг в економіці реформувати все, бо розумів що у нього не так багато часу і зробив країну економічно привабливою і стати одним з найвпливовіших економістів-практиків планети. Зараз у Грузії потроху настрої змінюються і люди знову говорять, що темп розвитку знизився і треба напевно що то робити. А пройшло всього 3 роки.
Так от, я не бачив "бендукідзевщіни" в діях прем'єра, а хотілося б і сподіваюся не тільки мені. Колись великий Уїнстон Черчілль сказав – «Відмінність державного діяча від політика в тому, що політик орієнтується на наступні вибори, а державний діяч – на наступне покоління. Особисто моя думка що в Арсенія Петровича переміг політик, потім то нові вибори виявилися зовсім близько, хоча він мав, і поки ще має шанс стати державним діячем, але воліє залишатися просто політиком, на відміну від того ж Кахи Бендукідзе, який чітко знав те що робить.
Коментарі